Kris Gara - Моя залежність

Тут у цій хаті вже давно не світить сонце
Завалюються дахи, і я не бачу понту
Щоб тихо стріху залатать хоч шаром тонким
Треба хоч промінь упіймать, а тут неначе Лондон

Вічно дощить, у пику град той довбить мовби
Втика ножі на куражі у твої стопи
А я, як фокусник, твердо впираюсь мозолями,
Наче стовпом об них