Kolaba, Алла Кудлай - Красива жінка незаміжня

Красива жінка незаміжня
Стоїть, задумавшись в метро.
В її очах печаль торішня,
А на вустах журби тавро.
Красива жінка незаміжня
Очей до Вас не підійма.
Вона ще може бути ніжна,
Але в душі її зима.

Вона прокинеться до ранку,
Чи може зовсім не засне.
Привітне сонце крізь фіранку
В її обличчя зазирне
Нехитрі вранішні турботи,
І кава чорна та гірка.
І мов на крилах на роботу
Летить стурбована така.